Мокін Віталій Борисович

Резюме

Мокін Віталій Борисович - завідувач кафедри системного аналізу, комп’ютерного моніторингу та інженерної графіки (САКМІГ)доктор технічних наук,професорнауковий керівник науково-дослідної лабораторії екологічних досліджень та екологічного моніторингу Вінницького національного технічного університету (ВНТУ), головний науковий співробітник (за сумісництвом).

Scopus Author ID: 21741188200 (http://www.scopus.com/authid/detail.url?authorId=21741188200)

Researcher ID: G-4925-2015 (https://www.researcherid.com/Workspace.action)

ORCID: 0000-0003-1946-0202 (http://orcid.org/0000-0003-1946-0202)

РИНЦ Author ID: 710394 (http://elibrary.ru/author_items.asp?authorid=710394)

Профіль у Google Scholar: https://scholar.google.com.ua/citations?user=B9mranwAAAAJ&hl=uk

Профіль у програмі "Горизонт 2020": http://eeca-ict.eu/index.php/competence

Профіль у мережі вчених Research Gates: https://www.researchgate.net/profile/Vitalii_Mokin

Сторінка у мережі LinkedIn: https://www.linkedin.com/hp/?dnr=zmDDEcKZcTwvr-VHzmxzEc5IKbwAP3fmBgrQ

Голова проектної групи зі спеціальності 126 - Інформаційні системи та технології (магістратура) Вінницького національного технічного університету.

Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему "Математичні та геоінформаційні моделі для моніторингу річкових вод та управління процесами їх очищення" зі спеціальності 01.05.02 - "Математичне моделювання та обчислювальні методи" (2006) (126 - Інформаційні системи та технології).

Є радником Голови Державного агентства водних ресурсів України (на громадських засадах).

Протягом 2009-2010 рр. був радником міністра охорони навколишнього природного середовища України (на громадських засадах) та радником Голови Державного комітету України по водному господарству (на громадських засадах), був членом Науково-технічної ради Держводгоспу України.

Є членом Науково-технічної ради Державного агентства водних ресурсів України.

Був членом Басейнової ради Дніпра та, при ній, керівником секції з автоматизації та впровадження геоінформаційних технологій в систему управління водними ресурсами. Є членом Басейнової ради Південного Бугу та Головою Науково-технічної ради при ній (з 2009 р.). Є членом Басейнової ради Десни (до складу басейнових рад входять заступники голів облрад, голів ОДА, начальники управлінь екологічних установ, науковці та представники громадськості областей, які розташовані в басейні річки, а також науковці, розробки яких мають відношення до цього басейну).

Був науковим керівником більше 45 науково-дослідних проектів зі створення інформаційних систем і технологій, впроваджених в Україні (в держустановах обласного рівня УСІХ областях країни) та за кордоном.

З 2014 р. є експертом проекту ОБСЄ зі створення інформаційної технології і системи для по управління водними ресурсами з урахуванням зміни клімату у басейні р. Дністер.

Протягом 2010-2014 рр. був членом технічної координаційно-експертної ради з питань інформатизації при міському голові м. Вінниця В. Гройсмані.

Протягом 2010-2015 рр. був членом дорадчого комітету зі сталого енергоефективного розвитку міста Вінниці при Вінницькій міськраді.

У 2011 р. був експертом проекту ПРООН/ГЕФ "Реалізація Стратегічної програми дій для басейну Дніпра з метою зменшення забруднення стійкими токсичними забруднюючими речовинами".

Протягом 2009-2014 рр. був експертом україно-шведського проекту зі створення Плану управління річковим басейном Південного Бугу відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС. Проект завершився у жовтні 2014 р. виходом у друці монографії “План управління річковим басейном Південного Бугу: аналіз стану та заходи” (українською та англійськими мовами).

З 2011 р. – член Міжнародної благодійної організації «Фундація «Зелений КІТ» («КІТ» у назві – це скорочення від слів «Комунікаційно-Інформаційні Технології»).

Виконував обов'язки (за суміщенням) директора Інституту магістратури, аспірантури та докторантури (2000-2014 рр.) (пішов з посади за власним бажанням відповідно до вимог Закону України про вищу освіту, який забороняє суміщати дві адміністративні посади). За час директорства у спецрадах ІнМАД було успішно захищено 322 дисертації, з яких: кандидатських - 297; докторських - 25 (жодна дисертація не була відхилена після захисту під час подальшого розгляду у ВАК/МОНМС/МОН). За спеціальними науково-освітніми навчальними планами було підготовлено більше 1000 магістрів, з яких майже половина стали кандидатами наук і завдяки яким ефективність аспірантури ВНТУ була у 2-3 рази більшою, ніж середня по Україні.

Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за внесок молоді у розбудову держави в номінації "За наукові досягнення" (постанова Кабінету Міністрів України №487 від 21.06.2005).

Стипендіат Верховної Ради України (Постанова Верховної Ради України № 498-VI від 4.09.2008 "Про призначення у 2008 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених").

Нагороджений знаком "За наукові досягнення" (наказ Міністра освіти і науки України № 453-к від 15 травня 2007 р.).

Громадською радою при Мінприроди України нагороджений Орденом «За заслуги 2-го ступеню» за наукові досягнення й громадську роботу у сфері ІТ в екології.

У 2007 році був затверджений Єврокомісією старшим експертом від України у 2-х проектах TACIS "Управління басейнами трансграничних річок: Фаза 2 для басейну Сіверського Донця" та "Управління басейнами трансграничних річок: Фаза 2 для ріки Прип'ять" (рішення Єврокомісії № 14 від 3.04.2007 р.).

Був членом Громадської ради при Мінприроди та у ній – Головою Комісії з питань освіти, науки та євроінтеграції, Головою Комісії з впровадження інформаційних технологій в систему управління довкіллям та природокористуванням, заступником з управління водними ресурсами голови Комітету з управління відходами та ресурсами, членом Комітету з питань охорони природних ресурсів та заповідної справи, членом Комісії по Програмі "Горизонт 2020" (на громадських засадах).

Був членом Міжвідомчої робочої групи з розгляду Державної програми моніторингу довкілля України (наказ міністра охорони навколишнього природного середовища України №196 від 31.05.2005 р.).

Автор більше 340 наукових публікацій (не рахуючи 45 звітів з НДР та 44 свідоцтв про реєстрацію авторських прав на комп'ютерні програми), у тому числі 10-х монографій (одна, спільна зі шведами, видана українською та англійською мовами), більше 280 публікацій у виданнях з міжнародних наукометричних баз даних, у т.ч. 13 - зі Scopus (видання США та ЄС), 4 підручників із грифом МОН України, 23 навчальних посібників, у т.ч. 2-х із грифом МОН України.

У міжнародній науковометричній базі даних Scopus - 13 публікацій і 10 цитувань на них. Індекс цитування Хірша = 2. Кількість публікацій, на які є посилання - 7.

У міжнародній науковометричній базі даних Google Scholar - 283 публікацій і 626 цитувань на них. Індекс цитування Хірша = 11. Кількість публікацій, на які є посилання - 155. Кількість публікацій, на які є 10 і більше посилань - 11. 

У міжнародній системі ReseachGate, яка об'єднує більше 14 млн. вчених з усіх країн світу, станом на 9 березня 2018 р. має рейтинг біля 22 (для порівняння - сумарний рейтинг вчених ВНТУ дорівнює біля 200).

Був співголовою оргкомітету та журі ІІ Міжнародного конкурсу найкращих робіт з комп’ютерного моніторингу стану довкілля України серед учнів та студентів (під патронатом Громадської ради при Мінприроди України) у 2015 р. (http://ecomon.vntu.edu.ua/). У 2014 р. був співголовою першого такого конкурсу (тоді він стосувався ще й молодих вчених), а у 2008, 2012 та 2013 роках був співголовою оргкомітету та журі Вінницьких обласних конкурсів з моніторингу довкілля серед учнів та студентів (є автором ідеї проведення таких конкурсів), які проводив у ВНТУ спільно з регіональними підрозділами Мінприроди та МОН України.

Був членом журі Міжнародного конкурсу молодих користувачів ГІС від ESRI (США).